Долаємо страх публічних виступів, частина І

Добірка корисних порад для спікерів онлайн-заходів команди Pitch Avatar . Текст розділений на дві частини — тренування розуму та тренування тіла. Перша частина стосується нав’язливих думок, які заважають публічним виступам, і стратегіям їх подолання. другій розкриває практичну сторону того, як найкраще готуватись до виступів та поводитись під час них.

Потрібно провести презентацію і ви при відчуваєте занепокоєння, тривогу або навіть страх? Не хвилюйтеся - з вами все нормально. Більше, ніж нормально — майже всі ми такі. Згідно з різними статистичними дослідженнями, що проводилися в США, 75-95% людей тією чи іншою мірою відчувають занепокоєння або страх перед виступами (Gitnux).

Чому? Тому, що ми еволюціонували не для цього. Більшу частину своєї історії люди жили групами в пару десятків осіб — фактично, у широкому родинному колі. У таких умовах потреби "виступати" не було. Кожен один одного знав і більшість все життя обходилась kbit побутовим спілкуванням. У таких умовах ораторські навички потрібні були лиш парі осіб на всю групу, зазвичай — вождю і шаману. Не дивно, що природні схильності до виступів на публіку тепер має порівняно невелика кількість людей. Але це не означає, що решті з нас треба змиритись і ніколи не вилазити з печери. Дотримуючись наших порад, ви зможете легко перевершити в онлайн презентаціях навіть шаманів.

Усвідомте, що вам ніщо не загрожує.

Доісторична людина бореться з лютими тваринами (хромолітографія)

Щоб позбутися страху, потрібно, образно кажучи, зазирнути йому в очі. Чого ви власне боїтеся, виступаючи перед аудиторією? Що ваш виступ не сподобається? Тобто, негативної оцінки. Але чому це аж так це важливо?

Відповідь знову варто шукати у нашому минулому. Протягом десятків тисяч років люди виживали групами. Несхвалення групою окремої людини було дуже серйозною загрозою, адже воно могло обернутися виключенням зі спільноти. У суворих умовах кам'яного віку виживання одному було майже рівноцінне смерті. Ось наші інстинкти вимагають від нас домагатися схвалення групи та чому ми так боїмося його не отримати.

Але час видихнути, заспокоїтися і почати міркувати раціонально. Часи змінилися. Нам більше не треба за всяку ціну домагатися схвалення групи, що кочує в оточенні ворожої природи. Несхвалення і навіть різке невдоволення аудиторії конкретної презентації, нічим серйозним нам не загрожує. Навіть якщо це комерційна презентація, не кажучи вже про студентську. Частіше собі про це нагадуйте.

Щоб не зависнути, не бійтесь зависнути

Відбиття нападу ведмедиці, Луї Фігує

Ще одна поширена проблема, пов'язаною із публічними виступами, це ментальне "замороження". Цей стан знайомий усім і кожному починаючи зі шкільної лави та закінчуючи нічними кошмарами. Начебто тільки-но пам'ятав вивчені вірші, правила або факти, і тут раз - усе вилетіло з голови. А все через страх.

Річ у тім, що відповідальні за спогади ділянки нашого мозку дуже чутливі до страху. Страх переводить нас у режим стресу, а гормони стресу служать тим рубильником, який перемикає нас на інстинктивні реакції. Грубо кажучи, вони просто відключають наші лобові частки. З точки зору виживання в дикій природі це дуже мудро. Під час зіткнення з хижаком ніколи стояти й вдаватися до гамлетівських роздумів. Вся аналітика зводиться до горезвісного вибору "Бий або біжи".

Але виберімося із юності людства і повернімося в наш цивілізований час. Виступаючи перед аудиторією, ми ризикуємо відтворювати замкнене коло стресу. Страх провокує стрес, стрес — зависання, яке своєю чергою ще більше нас стресує і далі знову йде більше зависання, аж до того, що ви забуваєте, в яку кишеню запхали картки-підказки, і залишаєте сцену з грацією Залізного дроворуба. А все тому, що стоячи перед публікою, ми не можемо в прямому сенсі слова завдати удару (без кримінальної відповідальності) і змушені зрештою робити вибір на користь втечі.

Але ж ви ведете онлайн-презентацію! Вам навіть картки-підказки не потрібні. Ви сидите у своєму затишному кріслі, перед вами відкритий текст, а отже, ви сміливо можете бити. Образно кажучи, звісно! Навіть за ознак стресу ви можете сміливо починати працювати з аудиторією. Адже ви не ризикуєте забути текст або послідовність дій. Усе необхідне просто у вас перед носом: варто лише почати роботу, і ви одразу відчуєте, як крига, що вкривала було ваш мозок, поступово тане та безслідно зникає.

Не переймайтеся помилками.

Тигр тримає мисливців на страху, Чарльз Р. Найт

Один із найпоширеніших способів самоперетворення спікерів на смиканих істот — зацикленість на помилках. Особливо часто від цього потерпають перфекціоністи, які страждають синдромом відмінника: боячись припуститися помилки, при будь-якому збиванні думки вже не про презентацію, а крутяться навколо допущеної неточності. Все, перший крок по стрес-колу зроблено. Гормони стресу відключають наші здібності до раціонального мислення і презентація розвалюється, як карткова домівка.

Для того, щоб зрозуміти причини такого ставлення до помилок, вгадайте, що ми зробимо? Правильно, повернемось в доісторичні часи. Тоді ціна будь-якої помилки була надвисока. Будь-який промах на полюванні, або неправильний вибір грибів/корінців/ягід вів до дуже серйозних наслідків. Нерідко — фатальних. Перфекціоністи виживали краще, а страх помилки працював на виживання людства.

Але зараз не так багато помилок, про які варто переживати з силою, якою первініс люди, збираючи ягоди чи ідучи на полювання. І вже тим паче до них не належать неточності, заїкання чи не ті слайди під час презентації. У цих помилок немає реальних довгострокових наслідків. Аудиторія моментально забуде вашу помилку, якщо взагалі її помітить. Ми живемо у світі безперервно нестримного інформаційного потоку і вашим глядачам ніколи фокусувати свою увагу на ваші промахи.

Зробили помилку? Просто працюйте далі. Якщо вона має хоч якесь значення - врахуйте під час проведення наступної презентації або монтуючи запис. Навчіть себе якоїсь підбадьорливої фрази зі змістом: "Чи це щось міняє? Ні" і подумки вимовляйте її щоразу, коли ловите себе на помилці.

Пам’ятайте, щоб стати видатним оратором, потрібна практика, а не досконалість.

Змістіть центр уваги з себе.

Первісні люди розпалюють вогонь, Луї Фігує

Скільки страхів ми вже перелічили, але парадоксально, що майже всі вони пов'язані не з публікою, а з нами самими.  

Парадоксально, але наші тривоги щодо публічних виступів пов’язані не з аудиторією, а з нашою власною невпевненістю. "Чи добре я виглядаю, чи повірять мені, чи сподобається мій виступ...". Все це — про себе. Але ж проводите ви презентацію не для себе.

Потрібно зрозуміти цілі та бажання аудиторії. Тільки тоді ви зможете домогтися потрібної вам реакції — не важливо, якої — покупка вашого продукту або інвестиція у стартап Тож зосередьтеся не на собі, а на глядачах. Думайте про те, що їм потрібно, які їхні цілі та бажання. Поводьтеся як колега, щиро зацікавлений у їхньому успіху.  

Люди люблять, щоб говорили про них та їхні інтереси. Переключивши власну увагу з себе на глядачів, ви не тільки позбудетеся страху, а й з більшою ймовірністю результативно проведете презентацію.

Цей принцип дуже старий. "Хочеш знайти оленя (лося, бізона, мамонта) - думай, як олень (лось, бізон, мамонт)" - наставляли досвідчені мисливці молодь ще в незапам'ятні часи зорі людства.

Так ви не лише подолаєте свої страхи, а і проведете презентацію за витрачений час на котру ваша аудиторія не пожаліє.